Наталка Мельнікова
За спеціальністю я – економіст, але з дитинства мріяла малювати. Закінчила Тернопільський комерційний інститут і бухгалтерську школу. Декілька років працювала бухгалтером. Коли ж до моїх рук потрапила перша камера, ожили дитячі мрії і сподівання, я просто захворіла фотографією. Все починалося, як гра, як розвага – перші пейзажі, портрети... З часом зрозуміла: фотографія перетворється для мене у щось більше. Так розвага стала головною ціллю, пріоритетом, сенсом життя. Я стала дослідником древніх замків, палаців, яких на Тернопіллі збереглося чимало. А ще – занедбаних промислових гігантів радянської епохи, залізничних колій та залізобетонних монстрів. Але, напевно, найголовніше для мене – душа людини, її бажання – часом незрозумілі, а деколи – навіть небезпечні, темні. "Darkharmony" – так називалась моя перша персональна виставка, яка відбулась у підземеллях древнього Збаразького замку в рамках фестивалю "Чорна ліра". Також у 2007 році відбулась виставка "Фіксатор ілюзій" у Тернопільському художньому музеї, У 2009 році прийняла участь у колективній виставці Тернопільського осередку Спілки фотографів Украіни.
Нещодавно в мене з'явилася ще одна пристрасть – чорно-біла фотографія. Вчуся працювати з плівкою, освоюю оптичний і літ–друк.
У творчості для мене найголовніше – щоб люди не залишались байдужими, щоб між фотографією і глядачем встановився звязок, почався невидимий діалог... Я хворобливо сприймаю проблеми, повязані з екологією (ми самі пиляємо гілку, на якій сидимо) і в спілкуванні між людьми. Навколо багато чорного, поганого – прямо свято агресії. Тому в моїх роботах немало сюжетів похмурого, можна сказати, апокаліптичного характеру. Мені дуже хочеться докричатися з тіні до світла...
|